Історія реформатора українського танцю

Павло Вірський – корінний одесит із роду дворян. Передбачалося, що Павло піде по стопах свого батька, інженера за фахом, що точним наукам навчатиметься у Німеччині. Однак математика була не його коником. А ось музика – завжди на “відмінно”. Він ніби був народжений для танцю – стрункий, пластичний, музичний.

Прийшов у балет не в 6 років, як звичайні діти, а після 18. Але вже в студентські роки він мріяв про власний підхід: оживити академічний танець народним, оформивши цей мікс театральним дійством. Наприклад, студент Вірський для випускного іспиту придумав сценку з п’яним матросом. За лаштунками вилазив на двометрову драбину і, коли починалася музика, вивалювався до публіки. Зал сміявся до сліз. Номер захотів купити керівник Вірського – знаменитий Асаф Мессерер. Однак артист від торгу утримався

Перед війною Павла Павловича запросили балетмейстером до київської опери. Житло йому запропонував Київський військовий округ з умовою, що Вірський стане балетмейстером їхнього ансамблю. Він погодився.

У роботі він був надзвичайно суворий. На репетиціях сам працював до сьомого поту – його рушник можна було вичавлювати. Коли у танцюристів щось не виходило, особисто виконував складні піруети. Кінорежисер Володимир Хмельницький згадував: «Красень, завжди прекрасно одягнений. Він був незалежний, але вдачі крутої. Міг до сліз балерин доводити – кричав: «У тебе що, дві ліві ноги?», іноді й свою палицю в хід пускав. Але на нього не ображалися. Він дбав про кожного танцюриста, вибивав квартири, путівки, ставки. Знали, що вимогливим він був і до себе»

Ансамбль під керівництвом Вірського багато гастролював. «Це нашестя українських козаків зводить парижан з розуму», – писали французькі газети. Сальвадор Далі після концерту запрошував Вірського на обід. Мао Цзедун кликав ансамбль в Китай на чотири місяці. У 1975 році Ансамбль танцю УРСР був на гастролях в Америці.

У 60-70-ті роки минулого століття Павло Вірський, засновник Ансамблю танцю України, який сьогодні носить його ім’я, своїми аншлаговими гастролями на всю планету заявив: «Ми – з України!».

Помер Павло Павлович Вірський 5 червня 1975 року. Похований видатний український хореограф в Києві на Байковому кладовищі.