вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Батьківщиною чуттєвого і дуже красивого танцю бачата називають Домініканську Республіку. Появу бачати пов’язують з поваленням домініканського диктатора Рафаеля Моліна (60-і рр. XX століття).
« Мusica de amargue »(ісп.« музика гіркоти ») – друга назва бачати. Справа в тому, що танець зародився в дуже складне для домініканського народу час, часто супроводжувався сумними піснями про нерозділене кохання і тяжку долю народу і сприймався як засіб від депресії і смутку.
Незабаром бачата стала символом народного гуляння і перетворилася на справжнє народне свято, на який збиралося вся село чи селище.
У зв’язку з тим, що на подібних збіговиськах не тільки танцювали, але й пиячили, а також займалися розпустою, дуже скоро бачата стала сприйматися як вульгарний танець робочих районів.
Довгий час в Домінікані існувала заборона на бачату. Пристойне суспільство вважало танець розпусним і брудним. Цю музику не передавали по радіо, що не записували на платівки і не танцювали на дискотеках.
Заборона на бачату відійшла у минуле лише в 80-і роки, коли величезна кількість людей оцінило її танцювальний ритм і ніжні мелодії. Змінилася і тематика пісень – вони стали більш ліричними. Танець став поширюватися по всьому світу.
До кінця XX століття з’явилися різні види бачати, музика стала більш енергійною, а рухи відвертими.