Танець – це мелодійний і ритмічний звук, який став мелодійним і ритмічним рухом людського тіла, що розкриває характери людей, їхні почуття і думки про світ. Засновник балетного театру Ж.Ж. Норверр писав: “Вкладена в нас природою любов до музики тягне за собою і любов до танцю. Обидва ці мистецтва -брати, невіддільні один від одного. Ніжні і гармонійні інтонації одного з них викликають приємні виразні рухи іншого, спільно вони народжують захоплюючі картини зору і слуху.

У той же час, як і будь-якому артистичному виду спорту, бальному танцю властива змагальність, прагнення до досягнення найвищих результатів. Однак, включаючи бальні танці в загальноосвітню програму школи, не варто акцентувати увагу на змагальному моменті, краще, якщо програма танцювальної підготовки забезпечить найкращі умови для прояву здібностей кожного учня, зростання його потенційних можливостей. Величезне значення має точне і ефективне виконання

технічних рухових завдань.
Краса рухів досягається багато в чому за рахунок легкості, геометричної точності, ритмічності, послідовності, гармонійності поєднання рухів і музики [2, 3,7, 8,11] “Не може бути краси без постави і правильної пропорції, і ти – несравненний майстер обох, так як створюєш гармонію, ти наповнюєш рух ритмом, ти робиш силу граціозною і володієш здатністю надавати предметам гнучкість”, – ці слова П. Кубертена можна в повній мірі віднести до бального танцю.
Таким чином, бальний танець поєднує в собі риси як спорту, так і мистецтва. Поряд з руховими навичками, спритністю, координацією рухів велике значення має естетичне враження, художній зміст, втілене в танці виконавцем і передане глядачеві “У дії і ритмі, що свідчать про досконале володіння простором і часом, спорт наближається до мистецтва, яке створює красу “, – писав Р. Мехью (1970). Автор вважав, що краса спорту полягає в русі, яке створює красу, цим вона і відрізняється від “застиглих” творів живопису і літератури.