вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Хоча сім’я Грем була релігійною і вважала танці гріхом, одного разу їй було дозволено піти на концерт відомої танцівниці Рут Сен-Дені. Крім того, незважаючи на суворість поглядів, батьки Марти були проти її навчання в коледжі. Вассар-коледж, куди її готували батьки, був відомий не тільки якістю освіти, а й своїми спортивними традиціями і суфражістском симпатіями. Однак, побачивши виступ Рут Сен-Дені, Марта захотіла стати танцівницею. У 1913 році їй дозволили вступити до Школи експресії в Лос-Анджелесі; потім вона вчилася в школі Денішоун, яку заснувала сама Сен-Дені разом з партнером, Тедом Шоун, в Іспанії. У роки, коли проходило учнівство Грем, на танець дивилися головним чином як на розвагу – він був складовою частиною водевілів, костюмованих вистав, світських балів. Статус мистецтва мав тільки один вид танцю – балет, який в Америці вважався європейської штучкою. В американських же танцювальних школах учениць готували для участі в шоу і кабаре, і ставилися до них відповідно. Але Марта хотіла бути не дівчиною з кабаре, а справжньою артисткою. Вона з гордістю згадувала пізніше в мемуарах, що єдина в школі була звільнена від суворого нагляду, якому піддавалися всі інші дівчата, на тій підставі, що «Грем – це мистецтво». І згодом все її чоловіки дивилися на неї знизу вгору, як на художника і генія.
В її епоху побутували жорсткі стереотипи чоловічого і жіночого, про те, наприклад, що чоловіки церебральний, а жінки емоційні; чоловіки в танці висловлюють себе в поштовхових прямолінійних рухах, а жінки – в плавних рухах, совершающимся по траєкторіях кривих. Грем заявила, що вона «не хоче бути ні деревом, ні квіткою, ні хвилею». У своїх танцях вона відмовилася від стандартного погляду на жіночність і прагнула до того, щоб зробити свої персонажі безособовими, умовно-формальними, сильними і навіть маскулінні. У тілі танцюриста, на думку Грем, глядачі повинні бачити людину взагалі – дисциплінованого, здатного до високої концентрації, сильного. Дуже багато коментаторів її творчості відзначали зв’язок Грем з фемінізмом. На суперобкладинці однією з її біографій поміщена цитата, взята зі статті в «Нью-Йорк Таймс»: «Найбільш войовнича і найбільш талановита феміністка, Марта Грем звільнила і жінку, і танець!» Хоча вона сама вважала, що не брала участі в русі за емансипацію, своїм танцем Грем ламала стереотип: жінка – це слабка істота.
Ім’я танцівниці Марти Грехем (Грем) буде стояти на почесному місці як генія вільного танцю. Її можна назвати революціонеркою і руйнівницею підвалин. Школа Грем і її техніка стали основою для хореографії модерну і вплинули на розвиток балету в усьому світі.