шаблоны wordpress.

 історія про хореографію

Хореографічне мистецтво – один із наймасовіших і найбільш дійових засобів естетичного виховання, який має ефективний вплив на всебічний гармонійний розвиток особистості.

Танець – найулюбленіший і найпопулярніший вид мистецтва – сприяє творчому і фізичному розвитку дітей. Навчаючись у хореографічних гуртках, діти знайомляться з мистецтвом хореографії, отримують певну танцювальну підготовку, розвивають пластичність, вміння красиво рухатися, зміцнюють організм, виправляють деякі фізичні вади.

Перші танці древніх часів були далекі від того, що сьогодні позначають цим словом. Вони мали зовсім інше значення. Різноманітними рухами й жестами людина передавала свої враження від навколишнього світу, вкладаючи в них свій настрій, порухи душі. Вигуки, пісні, пантомімна гра були взаємопов’язані з танцем.

Сам же танець завжди, у всі часи був пов’язаний із життям і побутом людей. Тому кожен танець відповідає характеру й духу того народу, де він зародився. У зв’язку зі змінами соціального устрою, умов життя змінювались також характер і тематика мистецтва, змінювався і танець. Своїм корінням він глибоко сягає народної творчості.

Народившись у глибині віків, утверджуючись, розвиваючись, український фольклорний танець увібрав у себе локальні лексичні та композиційні особливості, манеру і форму виконання, притаманні регіону, де він побутував, що вирізняє його серед танців інших народів. У танці – душа народу і його історія. Танець у кожному регіоні України має свої місцеві особливості, він увібрав найкращі традиції українців.