вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Історія джайву починається з 19 століття. Свій початок цей танець веде від ритуальних танців африканських негрів. Також існує версія, що джайв – це танець індіанців-семінолів Флориди, і виконувався він навколо полоненого блідолицього або черепа жертви.
Під час Другої Світової війни джайв прийшов до Європи і відразу ж завоював велику популярність серед молоді. Але досить довгий час цей танець був заборонений в танцювальних залах через характерних йому атлетичних рухів, стрибків і ризикованих підйомів. Саме через ці заборони джайв, в основному, виконувався тільки на самобутніх змаганнях і танцювальних вечорах.
Конкурсним танцем джайв визнали лише на початку 1880 року. Це спричинило за собою появу класів і шкіл з навчання, офіційних змагань. За багато років джайв пройшов значні ступені розвитку і став одним з найпопулярніших бальних танців у всьому світі.

Джайв, за історію свого існування, змінювався і вдосконалювався безліч разів:
в 1910 році від регтайму до свінгу
в 1920-х роках до лінді хоуп
в 1940-х до року
в 1950-х до бугі
в 1960-х до бі боп
І тільки після «ери бі боп» танець почав набувати обрисів сучасного джайву.