Джаз-фанк як стиль танцю виник у 1970-х роках. Його засновниками стали три американські хореографи: Боббі Ньюберрі, Брайан Фрідман і Кевін Махер. Саме вони продемонстрували світові запальний мікс хіп-хопу, джазу і вакінгу. Довгий час суспільство вважало цей стиль дивакуватим через одночасне поєднання жіночності й чоловічої мужності.
Хореографія насичена як широкими, так і дрібними елементами. Різкість або плавність цих рухів залежить від музичного супроводу. Характер танцю різноманітний: експресивний, енергійний, манерний, а в дорослому виконанні — дещо сексуальний, але в жодному разі не вульгарний. Джаз-фанк може освоїти «з нуля» або ж прийти до нього з іншого стилю будь-хто: впевнена й експресивна людина, яка не боїться експериментувати над своїм образом, а також та, що перебуває в постійній напрузі, скута в рухах і не вміє перевтілюватися. У цьому напрямі кожен може реалізувати себе, втілити в життя власні ідеї, адже саме імпровізація надає танцю неповторності.
Джаз-фанк — це унікальний мікс із цікавих елементів інших танцювальних напрямів, які, здається, зовсім не можуть поєднуватися:
• вакінг (waacking) — безперервні рухи, махи руками;
• стрип-пластика (strip dance) — м’які і пластичні рухи;
• хіп-хоп (hip-hop) — суміш позитиву, запалу, енергії;
•естрадна хореографія — танець-шоу;
• джазова хореографія — імпровізація, акробатичні етюди.