Самба – гармонійне комбінування декількох африканських танців, які прийшли до Бразилії в 16 столітті разом з рабами, привезеними з Африки. Серед бідних верств суспільства створювалися танцювальні школи, де кожен бажаючий міг удосконалити свої навички у виконанні самби. Ритмічні рухи стегон під запальні бразильські мотиви, флірт, спокусливість – все це робить бразильський танець пристрасним і емоційним. Самба характеризується високим темпом виконання під ритм національних музичних інструментов. Вищі верстви суспільства критикували самбу, вважаючи танець непристойним і вульгарним. Саме тому тривалий час самба була заборонена для виконання в громадських розважальних закладах. Пізніше елементи танцю були змінені і його почали танцювати представники вищого класу, визнавши самбу цікавим і красивим танцем. На початку століття «південноамериканський вальс» почали виконувати на карнавалі в Ріо-де-Жанейро, танцюристам запального танцю призначалися спеціальні субсидії. Згодом почали з’являтися спеціальні школи, в яких всі бажаючі навчалися мистецтву бразильського танцю. У європейських країнах самба набула популярності в другій половині 20 століття, після того, як до неї проявила інтерес принцеса Маргарет. У той час самба вже була офіційно визнана в Бразилії і поширилася по всьому світу. «Американський вальс» став основою для не менше популярних ламбади і макарени, які підкорили публіку в 80-х роках. Незважаючи на видозміни, самба залишається улюбленим танцем багатьох поколінь, зачаровує своєю відкритістю і неповторністю.