На перший погляд виконувати цей танець досить просто, достатньо навчитись робити хвилю руками, потім всім корпусом. Але це тільки так здається, особливо, якщо танцюрист досить професійний і виконує всі елементи дуже легко та  невимушено. Проте за цим стоять місяці тренувань.

Під час танцю у глядача повинна створюватися ілюзія безперервного руху всіх частин тіла танцівника – в хвилі задіяні руки, корпус, шия, ноги. Посил хвилі може бути найрізноманітніший – від повільного, плавного, майже непомітного погойдування, до експресивного і темпераментного.

Під час навчання вейвінгу хвиля спочатку як би розкладається на частини, щоб початківець танцюрист зміг відчути її всіма частинами тіла, по черзі згинаючи в потрібному напрямку кожен суглоб. Новачки навчаються виконувати вейвінг зазвичай з дрібних рухів рук.

Однаково привабливо виглядає шоу-хвиля у виконанні танцюриста соло і за участю всього шоу-балету. Синхронні хвилеподібні рухи колективу мимоволі викликають захоплення, адже дійти до такого результату зовсім непросто.

Найскладніше в танці – це досягти центру зміщення тяжкості і як би літати в повітрі, можна сказати, що втрачати рівновагу, але не падати при цьому. Таке виконання вважається «вищим пілотажем».