Ще в середині минулого століття в пошуках самореалізації латиноамериканці і афроамериканці почали демонструвати одяг протилежної статі, виступаючи на балах Гарлему. Ці своєрідні покази мод не залишилися непоміченими і швидко завоювали популярність. У 70-х роках вог трансформувався і змінився. Костюм перестав бути ключовим акцентом образу. Тепер найкращим способом продемонструвати свою індивідуальність, а також можливістю перерозподілити надлишкову енергію для танцюристів vogue стали рухи. Вог перетворився в один із способів для самовираження представників маргінальної спільноти.

Особливості спокусливого танцю vogue: здатність виконавця завмерти в найхимернішій позі, а потім продовжити рух. Для стилю характерні манірні пози, його відрізняє вигадлива хода. Саме тому спочатку vogue називали  «Presentation», а в подальшому «Performance». Vogue – НЕ проcто неабиякий і видовищний танець, це мистецтво перевтілювання. І хоча не всі хореографи вважають vogue танцем, він, без сумніву, дозволяє стати більш вільним, розкутим, розкрити своє «Я».