вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

У часі створення козацтва як соціальної верстви у ХV-ХVІ ст. на ґрунті більш ранніх музичних форм в Україні відбувається процес становлення української танцювальної музики. Значного поширення набуває інструментальна музика до козацьких танців — козаків, гайдуків, козачків. У цих мелодіях, як свідчать сучасні музикознавці, “ясно чути інтонації українських гопаків”.         Одним із давніх танців в Україні був гопак. Словники пояснюють це слово як плигати, скакати, бити, ушкварити. У народних піснях і приспівках ХVII ст., а в бурлескних і сатиричних віршах ХVIII ст. рух гопака описується як складова частина танцю козак, як то голубці, гайдуки, вихиляси.         Усі вони перейшли до категорії рухів у танці козак.         Новий танець окремої новоутвореної суспільної верстви більше відповідав вимогам часу, був більш сучасним, складнішим, привабливішим, модним. Його, змагаючись, виконували дві особи. Один козак, танцюючи, міг змагатися з музикантом і перед громадою товаришів демонструвати свої виняткові виконавські можливості.

Перших змін зазнає козацький танець, коли партнеркою чоловікові стає жінка. Вона, як свідчать етнографи, надала цьому дикому танцю шляхетності, грації та елегантності. Запорожців наслідували городові козаки й сільське парубоцтво. Усі хотіли танцювати так як запорожці, але їм не вистачало ні вправності, ні сили, ні характеру.         Козацькі танці виконувались не лише для особистого задоволення й розваги. Вони мали значний елемент професіоналізму та вишколення. Опріч емоційної наснаги танці запорожців мали розвинену танцювальну лексику з рухів, які увійшли до козака від ранніх танців-рухів, але ж і особливість танцю козак, його імпровізаційний характер сприяли придумуванню нових зовсім незнаних рухів і комбінацій з них — колінець і фігур.