вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Лінді-хоп — афро-американський парний танець, що з’явився у Нью-Йорку в 20-30-ті роки XX сторіччя, різновид свінгу. Названий на честь знаменитого перельоту Чарльза Ліндберга через Атлантичний океан. Лінді-хоп розвивався паралельно із свінговою музикою та відноситься до класу свінгових танців. Він увібрав в себе риси чарлстону, степу, джазу та інших танців, що існували одночасно з ним.

У 80-ті роки XX сторіччя лінді-хоп був відроджений американськими, шведськими та британськими танцюристами. Наразі школи лінді-хопу існують у багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні.
Відродження свінгу
У 80-ті роки почалось поступове відродження лінді-хопу. Невеликі групи ентузіастів у США, Великій Британії, Швеції за допомогою старих відеозаписів, а згодом і танцівників, що виступали ще в «Савої», почали відновлювати танець. Зі сплеском популярності неосвінгу лінді-хоп повернувся до широких верств населення. Він з’являється на Бродвеї, а потім в кіно та музичних кліпах.

Танець лінді-хоп

Відмінними рисами джазу як музичного напряму є імпровізація і поліритмія. Лінді-хоп є свого роду візуалізацією джазу і дає практично безмежні можливості відображати всю «норовливість» музики. Як свінгова музика може бути повільною або швидкою, так і лінді-хоп виконується в дуже широкому діапазоні: від дуже повільного, майже блюзового виконання, до швидкого, коли в кількість кроків в секунду може сягати п’яти або шести.
Вагомим внеском в танцювальну культуру стало винайдення акробатичних фігур у парі. Це робило лінді-хоп візуально дуже потужним та енергійним, а тому що ці трюки виконувались ритмічно, то малюнок танцю не зазнав шкоди.

Передісторія (1900-1920-і роки)

Лінді-хоп об’єднав ряд танців, популярних у Сполучених Штатах в 1920-х і раніше, чимало з яких набули розвиток в афроамериканських громадах. Так само, як джазова музика стала домінуючою формою мистецтва, яка могла поглинати і інтегрувати інші форми музики, лінді-хоп може поглинати і інтегрувати інші форми танцю. Ця гібридність характерна для народних танців, в яких фігури та кроки відповідають соціальним і культурним потребам своїх учасників в повсякденному бутті.