вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Знаменитий шведський хореограф в останні роки відійшов від справ, однак цього літа разом зі своєю дружиною танцівницею Аною Лагуною допоміг трупі Паризької опери відновити в усьому блиску декілька одноактних балетів і культову «Кармен». Стиль Ека, хоч і доволі оповідальний, близький також до театру абсурду і пастишу. В його спектаклях завжди знаходиться місце жорстокій пародії, а драматичність часто сусідить з неприхованим скепсисом на адресу святих для балетного світу героев — Жизелі або Одетти. Відчувається, безсумнівно, у творчості Ека і значний вплив кінематографа Інгмара Бергмана: інтерес до суто інтимістських сюжетів, на кшталт безкінечних сцен із подружнього життя, екзистенційний розпач, часто доволі клаустрофобна сценографія. Ека полюбляв танцювати Михайло Баришніков, причому з віком він став особливо органічним в етюдах, поєднуючих у собі поезію неохайного побуту і прозу духовних пошуків. Ек розвінчав людину до живого організму, тому для нього дуже важлива органіка, жести і рухи, спровоковані в першу чергу фізіологією, ніж почуттями. Тілесність як неминучість — негласний девіз танцю за Еком.