Танець фламенко передає весь емоційний спектр виконавця. У танці важлива не стільки майстерність танцюриста, скільки історія, яку розповідає виконавець за допомогою рухів свого тіла. Найхарактернішою рисою фламенко є сапатеадо – ритмічне відбивання такту підборами і підошвами черевиків по підлозі. Спочатку сапатеадо виконували тільки чоловіки, а жіноче виконання передбачало плавні рухи рук. Сьогодні відмінності між чоловічим і жіночим фламенко виражені не настільки яскраво, хоча краса рухів рук так і залишилася жіночою прерогативою. Крім сапатеадо, обов’язковими елементами фламенко є плесання долонями (пальмас) і клацання пальцями (пітос). Кастаньєти прийшли в культуру фламенко пізніше і зараз використовуються нарівні з традиційними прийомами. Костюм танцюриста фламенко складається з темних брюк, широкого поясу, білої сорочки і короткої жилетки-болеро. Прообразом сукні танцівниці, bata de cola, є традиційна циганська сукня, зазвичай довга, прикрашена численними воланами і оборками. Якщо ж жінка виконує чоловічий фламенко, вона одягає чоловічий костюм. За своєю суттю, фламенко – танець одного виконавця. Танцівник не скутий хореографічним сценарієм, синхронністю рухів і іншими «штучними» умовностями. Він завжди імпровізує, і в цьому виражається дуенде – гра з вогнем, мінливість, пристрасть, небезпека, які є основою мистецтва фламенко.