У Стародавній Греції танці були досить різноманітними і мали самий різний зміст – від простого і банального до смислового і серйозного. Всі існуючі дві сотні хореографічних постановок можна розділити на п`ять умовних груп, а саме: цивільні, сценічні, домашні, обрядові та священні. Останні в основному присвячувалися Афіні, Афродіті і Діонісу. Найяскравішим представником цивільних танців був пирриха, тобто військовий танець із застосуванням зброї імітував різні прийоми бою.

Військові танці використовувалися не для веселощів, а для виховання почуття обов`язку, бойового духу, який був необхідний в боях. Військові танці відрізнялися досить складними постановками та насиченістю різноманітністю рухів. Крім усього іншого в подібних діях часто використовувалися різні предмети: списи, мечі, дротики, факели, щити, луки та ін.

Особливою вигадливістю й неординарністю відрізнялися давньогрецькі сценічні танці, які окремо створювалися під кожен жанр театралізованих вистав. Грунтувався такий танець на створенні особливого такту, який відбивався ногами за допомогою спеціальних дерев`яних або залізних сандалій. Доповненням всієї хореографічної постановки служили кастаньєти з устричних раковин, які надягали на середні пальці.