вул. Є.Коновальця 36, корп. 1, каб. 105

Українське народне танцювальне мистецтво завжди привертало увагу професійних митців. Найвидатніші майстри хореографічного мистецтва створюють свої, оригінальні композиції танців, в яких використовують засоби виразності народної хореографії, спираючись на існуючі народні традиції. Балетмейстери–фольклористи мали на меті не просто показати красу танцю, а і створити міцну теоретичну основу для розвитку хореографії. В. Верховинець та П. Вірський не просто ставили свої твори на сцені, перш за все вони вивчали національні традиції, звичаї та обряди українського народу, створювали на цій основі народні танці та хореографічні мініатюри і великі полотна із минулого та сучасного життя українців. У справжній своїй красі, український танець вперше з’явився на сцені в п’єсі І.Котляревського «Наталка Полтавка» (1819 р., Полтава). Творці національного класичного театру М.Кропивницький, М.Старицький, М.Садовський продовжували розвивати драматургічні основи, закладені І.Котляревським. Багатобарвний, емоційно–насичений іскрометний і лірико–поетичний танець ставав окрасою українських спектаклів. Пісні, масові сцени створювали особливий колорит, а танці виконували вже цілі танцювальні групи, що ще виразніше розкривали душу українського народу. У 1906 р. створюється театр М.Садовського, в його виставах танець виступав вже не як копія життя, а як органічне художнє узагальнення. Партія кожного виконавця була наповнена емоційністю та індивідуальністю. Так на сцені класичного театру почалося зародження балетмейстерського мистецтва – перша велич якого – Василь Верховинець. Роботи майстра були насичені народно–хореографічними композиціями, різнопланова стилістика показувала багатогранність українського танцю. Верховинець не тільки вводив народний танець в постановки М.Садовського, а й створював вистави–дивертисменти, яким дав назву хореографічні вечори. Балетмейстер–фольклорист мав на меті не просто показати красу танцю, а і створити міцну теоретичну основу для розвитку хореографії. Так була написана «Теорія українського народного танцю» – перша систематизована робота.