Їржі Киліан — хореограф, який змінив сучасний танець та створив свою унікальну систему. Його роботи вже давно вважаються шедеврами сучасної хореографії. Відомі театри змагаються за право включити вистави Киліана до свого репертуару, а кожен танцівник мріє хоч раз виконати його хореографію.

У 9-тирічному віці він почав навчатись у балетній школі Національного театру Праги. До цього періоду належать перші спроби створення маленьких постановок для своїх колег-студентів, які ніколи не були реалізовані. У 1962 році вступає до Празької консерваторії. Хоча та епоха була позначена тотальним контролем комуністичної партії, багато вчителів були чудовими, так як самі вони здобували освіту у досить демократичній довоєнній Чехословаччині. Однією з тих, хто мав великий вплив на професійний розвиток Їржі, була Зора Шемберова, яка була першою виконавицею Джульєтти (1938) у балеті Прокоф’єва «Ромео і Джульєтта». У цей період побачили світ дві перші хореографії Їржі Киліана – “Nine eighth’s”, поставлена на джазову музику, та «Квартет» – на музику Бели Бартока. У 1967 р. отримав стипендію Королівської балетної школи у Лондоні, який на ту пору був справжньою культурною столицею. У Лондоні він познайомився з Джоном Кранко, який запропонував йому контракт зі Штутгартським балетом. Штутгартський балет під керівництвом Кранко був одним з найвизначніших колективів того часу. Кранко був завжди відкритим не лише для співпраці з видатними хореорафами, а й з молодими, які лише розпочинали свою кар’єру. У цей час з’явились такі постановки як ”Paradox”, Kommen und Gehen (1970). У 1975 році Киліан був призначений одним з артистичних директорів Нідерландського театру танцю, а з 1977 року став єдиним артистичним директором цього колективу, залишаючись на цій посаді до 2004 року. У 1978 році Киліан створив трупу НТТ ІІ, до якої увійшли дуже молоді танцюристи (17-24 роки), а у 1991 році – НТТ ІІІ, для танцюристів за 40, які залишили основний склад Театру.