Кетрін Данхем — ключова постать у становленні сучасного джазового танцю.

18 квітня 1940 року вважається переломним моментом, коли побутовий танець перетворився на сценічне мистецтво. Саме в цей день у Нью – Йорку була представлена робота хореографа Кетрін Данхем «Тропіки чи гарячий джаз», або «Від Гаїті до Гарлему», у якій Кетрін відобразила шлях джазового танцю з Вест – Індії до Гарлему.
Народилася Кетрін Данхем 22 червня 1909 року в Глен Елін, штат Іллінойс. Захоплення танцем появилося у дівчинки в ранньому віці. Далі Кетрін Данхем вивчала антропологію в Чикагському університеті, після закінчення якого
вона поїхала до Вест – Індії, щоб досконаліше вивчити джерела негритянського танцю. Її робота там спонукає до створення власної техніки, у якій велика увага приділялася руху хребта, тазу, кінцівок та їх ізоляції. У 1940 році Кетрін заснувала Данхем Денс Компані ( Dunham Dance Company ) – танцювальний колектив виключно з чорношкірих виконавців. Компанія гастролювала більше ніж 50 країнами. Працюючи з трупою, Кетрін розробила абсолютно нову форму танцю, що згодом стала «Технікою Данхем». Вона включала у себе, окрім елементів африканських танців, техніку етнічних танців Вест – Індії та класичного танцю.
Трупа Кетрін Данхем працювала в багатьох бродвейських мюзиклах, сценічних шоу, знімалася у фільмах.
Одразу після Другої світової війни хореограф відкриває «Школу танцю і театру Кетрін Данхем у Нью – Йорку» , учні якої вивчали танець, театральне мистецтво, культуру країн Карибського басейну.
У 1963 році Кетрін Данхем була запрошена до Метрополітен – опери для створення хореографії до опери Дж. Верді «Аїда». Вона стала першим афроамериканським хореографом у цьому театрі.
Більшість нагород Кетрін Данхем отримала за значний внесок у мистецтво, але не менш наполегливо вона займалась вирішенням соціальних проблем, які виникали через бідність та расизм .
Кетрін Данхем — саме той хореограф, якому джазовий танець зобов’язаний своєю теорією та методикою.