Танці на світському балу

Вальс-бостон

Неодмінним атрибутом і королем балів завжди був і залишається вальс! Скільки чарівної свободи в плавному русі! Вальс-бостон — американський парний танець, попередник пізнішого повільного вальсу, що отримав назву від міста Бостон. Для музики вальсу-бостону характерні ліричне звучання, чіткий ритм, акцентування першої чверті музичного розміру 3/4. Вальс став способом розкріпачення від умовностей, які ще раніше були основою суспільного життя.

Полька

У цей же час з’являється ще один танець, успіх якого затьмарив популярність багатьох інших. Мова йде про «Польку», що привнесла в танцювальне мистецтво життєрадісність, грайливість, легкість, нехарактерну для танців того часу. Полька з’єднує в собі обійми, властиві вальсу, з неймовірною енергією й життєвою силою. Безпечність і легкість — її природа. Новий танець дозволяв танцювати спонтанно й тільки для задоволення. Згодом з’явилися деякі різновиди цього танцю, хоча початкова полька пережила всіх своїх спадкоємців. Вона міцно увійшла в танцювальне мистецтво багатьох народів.

Цей танець є в сербів, словаків, угорців, поляків. Здебільшого танці Прибалтики побудовані на основі польки. Є німецька, фінська, шведська й навіть бразильська полька. Вона видозмінювалася, набуваючи національного забарвлення, але завжди залишала поєднання рухливості й сили чоловічого танцю з кокетливою граційністю жіночого.

Краков’як

«Краков’як» — польський народний, потім бальний танець, названий на честь міста Краков. Музичний розмір — 2/4, живий, гордовитий танець. Рухи прості, але енергійні, що вказують на його народне походження. Спочатку краков’як танцювали тільки чоловіки: «лицар» і його «зброєносець». Потім стали танцювати в парі з жінкою: вона — плавно і витончено, він — з різкими притупуванням.

Котильйон

Завершувався бал танцем-грою котильйон, свого роду фінальним виступом усіх учасників. «Котильйон» — цар танців, неоціненний натхненник, без якого бал — не бал, без якого учасники марно шукають те, для чого приїхали: різноманітності, веселості, відсутності будь-якої техніки, гарного жарту, несподіваних ефектів. Котильйон спочатку виконувався наприкінці балу як прощальний виступ усіх учасників в улюблених танцях, а потім став центром танцювального вечора. Котильйон дуже нагадує масову танцювальну гру, що очолюється однією парою, яка призначала порядок фігур. У танець входили рухи вальсу, мазурки, польки. Іноді котильйон виконувався між фігурами кадрилі. Розпорядники балів ввели в моду котильйон з аксесуарами. Різноманітність цих предметів і фантазія розпорядника балу створювали безліч нових фігур, точніше розваг та ігор із речами, з’єднаних із танцями. У деяких джерелах згадується понад 200 фігур котильйон, наприклад, «Стільці», «Квіти», «Карти», «Піраміда», «Таємничі руки», «Гра метеликів» тощо.

Відродження світського балу

Сьогодні культура світських балів знову відроджується, танцювальні вечори, салони й бали стають усе більш популярними. Як і раніше, на них зустрічаються, знайомляться і спілкуються. Танці, які славилися в минулих століттях і історично виконувалися на балах, знову цікаві й модні, багато в чому завдяки своїй доступності, елегантності і красі. Сьогодні словосполучення «бальні танці» набуває свого первинного значення «басседанс», що уособлює різні напрями європейських придворних танців XIV–XVI століть. «Басседанси» — це так звані «низькі» придворні танці, у яких немає стрибків і ноги майже не піднімаються над підлогою: павана, куранти, аллеманда. У «високих» же танцях виконавці крутяться, наприклад, як у «Вольті» і стрибають — як у «Гальярді». Басседанси часто називають «прогулянковими» танцями, вони становили невелику хореографічну композицію, у якій виконавці показують себе, демонструючи пишність нарядів і благородство манер. Найбільш поширеним серед басседансів був бальний бранль: масовий танець, пов’язаний з ігровими моментами.