Українські народні танці здавна вважалися одними з найкрасивіших та найжвавіших. Їм притаманний неповторний дух та запальний, швидкий ритм.

Серед найпопулярніших – гопак, козачок та коломийка.

Гопак (у перекладі з українського «гоп» — вигук, що вимовляється під час танцю)— народний український танець.

Гопак танцюється дуже енергійно. 

Головні рухи танцю: бігунець, тинок, присядки, високі і широкі стрибки з махами ніг та ін. Також відомий танець гопак, як бойовий, коли для рухів використовується холодна зброя (козацькі шаблі) та різні бойові прийоми.

Козачок – український танець. Існує кілька його різновидів: кубанський козачок, український козачок, полтавський козачок та ін. Найпоширеніший – український козачок. Це веселий, енергійний і дуже живий танець. Вважається, що першу музичну обробку козачка зробив С. Дусяцький, польський лютніст і композитор у першій чверті 17 століття.

Танок “Козачок” дуже подібний до гопака. Фактично це гопак, лише у дещо спрощеній формі.

Коломийка — це танець Гуцульщини, який існував з давніх-давен. Поширеною є думка, що цей побутовий танець походить від назви міста Коломия. Характерні  коломийкові рухи: тропітки, переступання, гайдук (викид ноги), дрібні оберти в парах тощо. Музичний супровід коломийки витриманий у дводольному розмірі. У взаємозв’язку трьох виражальних засобів — слова, музики і руху – спостерігається єдність внутрішньої структури коломийки і генетично спорідненого з нею «кола». Виконання коломийкових танців супроводжується співом коломийок, рух при цьому стає стриманішим. Танцюристи приспівують, скандуючи короткі коломийкові строфи, зміст яких інколи розкриває зміст танцю.

Український народний танець – це справжнє мистецтво, поєднання фольклору та музики. Воно відоме не лише в Україні, але і по всьому світу. Українська народна творчість ввібрала в себе найкращі традиції та звичаї і, звісно ж, результати становлення українського народу як нації.