Хіп – хоп

Історія виникнення танцю хіп-хоп бере свій початок в 1970х роках у Південному Бронксі – найбільш неспокійному районі Нью-Йорка. Якраз в цей час сюди приїхав ямайський діджей на прізвисько Кул Герк. Він організовував вечірки, а на них читав речитатив одночасно з програванням пластинок, що потім дало поштовх для розвитку репу.

Протягом наступних десятиліть популярність хіп-хопу неухильно росла. Танець розвивався і змінювався, набував нові елементи і прийоми. Згодом з хіп-хопу вийшли такі відомі стилі: брейк-данс, поппінг і локінг. Сам танець практикувався вже не тільки на вулицях, але і в хореографічних школах. Навіть хореографи, що працювали в класичному стилі, стали запрошувати хіп-хоп танцюристів для участі в своїх танцювальних номерах.

У розвитку хіп-хопу важливу роль відіграли такі аспекти, як батли (танцювальні поєдинки), вуличні виставки та фестивалі. Хіп-хоп вплинув на моду, мову та культуру молодіжного середовища, ставши важливою складовою сучасної поп-культури.

Популярність танцю в стилі хіп-хоп серед молоді безпосередньо пов’язана з різноманіттям та універсальністю рухів, яскравою подачею. Цей танець поєднує в собі різні  рухи корпусу, рук, ніг; качі і степи. Високі різкі підстрибування танцюристів раптово змінюються низьким ковзанням, повільні і хвилеподібні рухи — чіткими та швидкими, і навпаки. У манері й танцювальній техніці виконавців завжди простежується уявна розслабленість та розв’язність.

Тож, танець хіп-хоп — це сукупність елементів різноманітних стилів (фанк, брейк і джаз). Це — не завчені рухи строгих хореографічних фігур, а легкість, свобода імпровізації, відображення глибини внутрішнього світу і настрою.