Привіт, ФХМчики! Для Вас цікава історія одного з найвибуховіших танцювальних стилів — брейк-дансу.

Історія цього напрямку починається наприкінці 60-х років у Нью-Йорку, в одному з найбідніших районів — Бронксі. Саме тоді з’явився танець Good Foot, названий на честь однойменної платівки легендарного Джеймса Брауна. Це був унікальний стиль, у якому поєднувалися падіння на підлогу та обертальні рухи.

Термін «B-boy» або «B-boying» запровадив dj Kool Herc — як скорочення від Break boys, тобто танцівників ламаного біта.

У 70-х роках у Нью-Йорку почали проводити перші батли просто на картоні, а новатором цього руху став Afrika Bambaataa. У 1977 році сформувалася легендарна команда Rock Steady Crew, яка створила багато базових елементів і в 80-х представила брейк-данс усьому світу під час світового турне.

У 1985 році після виходу фільму «Breakin’» стиль набув популярності на території СРСР. Танцювальний бум був яскравим, але нетривалим — у кінці 80-х розвиток призупинився. Лише наприкінці 90-х брейк-данс знову почав активно розвиватися.

Брейк-данс — це видовищне поєднання пластики, сили та складної акробатики. Він вимагає витривалості, гнучкості, координації та почуття ритму. Танцівник не просто виконує рухи, а передає емоції, енергію й характер через імпровізацію.

Основні елементи стилю:

• топрок — рухи стоячи, що задають стиль;

• футворк — робота ногами на підлозі;

• фрізи — ефектні завмирання в складних позиціях;

• суїсайди — раптові падіння;

• пауермуви — найскладніші обертальні елементи.

Умовно брейк-данс поділяють на верхній і нижній. До верхнього належать animation, waving, king tut, slowmo, а до нижнього — flare, headspin, windmill та backspin.

Це стиль свободи, сили й самовираження — брейк-данс.