Танець – вид мистецтва, у якому засобом створення художнього образу є рухи і положення людського тіла.

 Види: народний, історико-побутовий, класичний, бальний, модерн, джаз, спортивні танці.

Фольклорний танець.

Народний танець – створений народом. Один із давніх видів фольклору. Тісний зв’язок з життям народу з’являється ще в первісному суспільстві. Розвиваючись і видозмінюючись передавався з покоління в покоління і кожна епоха вносила свій внесок у танцювальний фольклор.

Характерний танець – цей термін стали вживати до сценічних обробок народних танців. Поступово вироблялася академічна форма окремих національних танців. На відміну від танцю народного, у його основі прийоми професійної класичної танцювальної системи. Наприклад у балетах М. Петипа: сюїти національних танців у балетах “Лебедине озеро” і “Раймонда”.

Історико-побутовий танець – народний танець. Його корені ідуть у народну творчість. Багато танців будучи приналежністю однієї країни поширювалися по всій Європі і швидко ставали модними (XVІ ст. – бранль, XVІІ ст. – менует, XVІІІ ст. – гавот).

Бальний. Багато хто пов’язує його назву з назвою танцювальних залів, у яких танцювали в епоху Відродження. “Бал-куля” – великі більярдні. Є інше – бальний від слова балет. Корені йдуть у побутові танці (XІІІ – XІV ст. – танці-променади, XІX ст. – вальс, мазурка). У XX ст. до танців європейського походження приєдналися танці Північної й Латинської Америки (самба, румба, фокстрот, танго).

Класичний танець – формувався протягом століть. Його елементи склалися в Античності, збагатилися в Середньовіччі. Як танцювальна система сформувався в XV ст. в Італії. Подальший розвиток одержав у Франції. Звідси термінологія французькою мовою. У XІV ст. три основні школи – французька, італійська, російська – склали головні національні школи танцю XX ст.

Модерн – танець ідеї, форми. Кожен виконавець досягає розкриття образу, застосовуючи імпровізацію, тільки йому властиву пластику .

Джаз-танець – заснований на ритмічній структурі та з появою джаз музики.