Неможливо говорити про менуеті без розуміння епохи, в яку він з’явився. XVI-XVII століття – розквіт барочного мистецтва (barocco в перекладі з італійської – “химерний, дивний”). Для епохи бароко характерна химерність і показна розкіш нарядів, пишні бали, театралізовані вистави, грандіозні святкування.

Релігійна строгість і стриманість Середньовіччя поступилася місцем новому способу життя – сміливого, епатажному, яскравого. Стало модним все незвичайне і неприродне. Нове ставлення до життя – проникло в новий танець.

Менует – різновид бального танцю, але більш доречно назвати його маленьким танцювальним спектаклем. Спочатку його виконували дві людини (партнер і партнерка), але в більш пізню епоху на паркет стало виходити кілька пар – танець став масовим. При цьому в менуеті строго зберігалася черговість вступу пар в танець в залежності від рангу. Першими завжди виходили король і королева, потім особи, пов’язані з першими особами держави кровними узами, і, нарешті, інші представники аристократії. У 17-му столітті менует був головним церемоніальним танцем, з якого починався бал.