У Стародавній Індії танець вважається вираженням душі, свого внутрішнього стану в найвищій формі. Танець для індусів в стародавньому світі був невід`ємною частиною релігійних обрядів і ритуалів. Спочатку ці хореографічні композиції були досить примітивні, але незабаром знайшли практично досконалість. Взагалі вважається, що класичний індійський танець – це своєрідна форма йоги, в якій гармонійно поєднуються духовна енергія і фізична витривалість. Те, що танець в Стародавній Індії був невід`ємною частиною життя і побуту в народі, знаходить своє підтвердження в численних писаннях, оповіданнях мудреців і в різноманітних статуетках, що зображують танцюристів, застиглих в вигадливих позах.

Варто зазначити, що індійські танці представляють собою не просто красивий набір різних рухів, а повноцінний розповідь тієї чи іншої історії. Ще в Стародавній Індії молоді і красиві спеціально відібрані дівчата, ще не досягли статевої зрілості, ставали дружинами богів, яким був присвячений храм. Вони виконували танці оголеними, що було демонстрацією своїх почуттів до божества.

Ще однією яскравою особливістю танцювальної культури древніх індусів є трактування текстів під акомпанемент хореографічних па. Кожен танцюрист виконував розповіді і танець в силу своєї майстерності і особливого світогляду. Ця дія цілком було просякнуте тієї чи іншої смисловим навантаженням і просвітою оточуючих.

Після певного часу танці в Індії стали втрачати свою релігійну суть і вже в Середні століття танці виконувалися в основному як придворне розвага і барвисте дію. Учасники танців оспівували НЕ богів, а своїх покровителів. Сучасний індуїстський танець має неймовірною витонченістю, грацією і насиченістю почуттями. Індійська хореографія – особлива і не має аналогів у всьому світі.