Яскравим виявом традиційного спадщини є танці народів світу. Назви, список яких неісчіслім, багатьом знайомі:

румунська сирба;

турецький танець саломеї, або східний;

гавайська хула;

граціозний французький менует;

темпераментна кавказька лезгинка;

барвистий український гопак;

казахська коян бі, ормек бі та ін.;

польська мазурка, полонез, гавот;

чеська полька;

кубинське ча-ча-ча, сальса, мамба, румба (має африканське походження);

іспанське танго, пасадобль;

шотландські танці – кейлі, леді степ, хайланд, кейп-бретон степ;

кенійські танці племені масаї;

європейський вальс;

бразильська самба;

італійська тарантела;

грецьке сіртакі.

Фольклорні танці народів світу, список яких величезний і різноманітний, є родоначальниками всіх інших (постановочних, бальних, реконструйованих і т. д.). Немає країни або народності, яка б не мала індивідуальної танцювальної культури. 

Фольклорний танець виконується в рідної, близької йому середовищі з властивими тільки цій місцевості рухами, ритмом, костюмами, музикою. В першу чергу, він потрібен самому танцюристу, проявляющему в момент танцю характерні почуття, настрої, емоції своєї громади і тільки потім глядачеві. Деякі з народних танців прославилися на весь світ, інші ж залишилися популярними лише в межах своєї країни.