Становлення менуету як бального придворного танцю тісно пов’язано з ім’ям французького короля Людовика XIV. Правління цього монарха прославилося пишними балами, урочистими прийомами, дорогими розвагами. Тож не дивно, що в XVI-XVII століттях Франція стала законодавицею мод.

Менует танцювала вся Європа.

Зрозуміло, до нас не дійшли відеоматеріали того часу. Ми знаємо про менуеті:

 • за описами (сучасні історичні школи танцю використовують для реконструкції щоденники і записи придворних балетмейстерів);

 • з художньої літератури (згадки про танці можна зустріти у Гі де Мопассана);

 • по музичним композиціям (жанр знайшов своє відображення в творчості Моцарта, Генделя, Баха).

 • з листів і щоденників сучасників.

Цікаво спостерігати, як танець зображували в живопису! На картинах європейських художників добре видно характерні танцювальні пози і фігури. 

Практично всюди на полотнах – одна танцююча пара (решта – спостерігають за нею). Також за картинами видно, що менует ні виключно прерогативою королівського палацу. Його танцювали в парках, міському саду, на карнавалах і просто на природі.

Де знати навчалася менует? У паризькій Королівської Академії танцю, заснованої в 1661 році за наказом Людовика XIV! Кращі танцюристи займалися кодифікацією придворних танців, розробляли і фіксували на папері схеми, фігури, прийоми для танцюючих. В ті часи говорили: “Хто вміє танцювати менует, той все вміє!”