19-е століття – це період масових бальних танців, які відрізнялися природністю і «живим» ритмом. У цей проміжок часу втрачає свою популярність колись затребуваний менует. Цей вид хореографічної композиції стає своєрідним інструментом виховання хороших манер, розвитку витонченості, гарної постави і плавності рухів. Танцювальна культура 19-го століття наповнюється такими видами постановок, як полька, кадриль, екосези, мазурка та, звичайно ж, вальс. Ці різновиди хореографічних постановок походять з різних країн, а саме Австрії, Німеччини, Англії та інших. І незважаючи на різні «коріння», вони стають улюбленими танцями по всьому світу і користуються величезною популярністю серед різних верств суспільства.

Найголовніше місце в танцювальній культурі 19-го століття займає вальс. Саме на цей період припадає найбільший сплеск розвитку цього виду танцю. Вальс задає характер всім бальних дійств. Придворні танці насичуються невимушеністю, свободою музичного ритму і відсутністю складних фігур. Завдяки простоті рухів, поз і приголомшливо красивому акомпанементу, який відрізняється чарівної мелодійністю, вальс стає найулюбленішим танцем в 19-м столітті, а також самим затребуваним і невід`ємним атрибутом придворних балів та інших урочистих святкувань. До того ж, цей вид хореографічної композиції має не тільки стандартну форму, але і володіє різноманіттям комбінацій і варіантів виконання. Така любов до вальсу сприяє величезному сплеску в області музики, адже найвідоміші й талановиті композитори вважали своїм обов`язком написати акомпанемент для вальсу.

У 19-му столітті розвивається не тільки вальс, а й стають все поширенішими інші види танців. Наприклад, мазурка, яка знайшла свою популярність за рахунок можливості самостійно створювати свої композиції танцю учасниками дії. Не менш улюбленої в 19-м столітті є полька, що бере свій початок з богемской народної танці. Цей танець стає невід`ємним атрибутом як на громадських грандіозних балах, так і на домашніх святах.