Котильйоном назився танець-гра, поширений у XIX і на початку XX ст. Танцювали його на мотив вальсу, польки і мазурки. Тривав не менше, ніж дві години, тому завжди був останнім танцем балу.

Після котильйону гості йшли вечеряти, чи, якщо бал продовжувався після вечері, то і котильйон переносили на цей час, а після його завершення усі роз’їжджалися.

Очолювала котильйон пара, кавалером у якій був розпорядник балу. Саме від цієї пари залежали вид і порядок фігур, а також загальна веселість і жвавість танцю. Вслід за цією парою запропоновану фігуру повторювали по черзі – поодинці і групами – всі инші учасники. Наприклад, ті, що ведуть, робили по залі тур вальсу, після чого кавалер залишав даму в центрі залу, вибирав серед танцюристів ще двох кавалерів, разом з якими складав коло біля дами. Дама повинна була вибрати з них партнера для наступної фігури, а инші пари одна за одною виконували те ж саме.